Добавлено (Водний кодекс) admin в 26-03-2008
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Кодексі вживаються такі терміни:
басейн водозбірний - частина земної поверхні і товщі грунтів, з яких відбувається стік води у водотік або водойму;
б’єф - ділянка річки, що розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі);
болото - надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом;
використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб;
вода дренажна - вода, яка профільтрувалася з певної території та відводиться за допомогою дренажної системи з метою пониження рівня грунтових вод;
вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар’єрної чи дренажної води;
вода лляльна (підсланева) - вода з домішками (переважно нафтопродуктів), зібрана в колодязях - ллялах машинних відділень судна;
вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар’єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів;
вода супутньо-пластова - вода, що піднімається на поверхню разом з нафтою і газом під час їх видобування;
води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води;
води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;
води поверхневі - води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні;
водний об’єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);
водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території;
водність - характеристика величини річкового стоку за певний проміжок часу відносно до його середньої багаторічної величини;
водогосподарський баланс - співвідношення між наявними для використання водними ресурсами на даній території і потребами в них для розвитку економіки на різних рівнях;
водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об’єкта;
водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об’єкт;
водокористування - використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів);
водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води;
водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку;
гранично допустима концентрація (гдк) речовини у воді - встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування;
гранично допустимий скид (гдс) речовини - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об’єкта за одиницю часу;
забір води - вилучення води з водного об’єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них;
забруднення вод - надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин;
забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у водний об’єкт в результаті господарської діяльності людини;
заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка);
засмічення вод - привнесення у водні об’єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод;
зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд;
ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування;
ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об’єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування;
ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування;
маловоддя - період (фаза) гідрологічного режиму водного об’єкта, при якому спостерігається зменшення його водності, внаслідок чого погіршуються умови забезпечення потреб у водних ресурсах;
межень (меженний період) - період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність;
моніторинг вод - система спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан водних об’єктів, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень;
озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами;
прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;
рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
рибогосподарський водний об’єкт - водний об’єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей;
ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів;
схема використання і охорони води та відтворення водних ресурсів - передпроектний документ, що визначає основні водогосподарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задоволення перспективних потреб у воді населення і галузей економіки, а також для охорони вод або запобігання їх шкідливим діям;
уріз води - межа води на березі водного об’єкта (берегова лінія);
якість води - характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 21.09.2000 р. N 1990-III)

Стаття 2. Водне законодавство України

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об’єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Стаття 3. Водний фонд України

Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать:
1) поверхневі води:
природні водойми (озера);
водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
інші водні об’єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.

Стаття 4. Землі водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.

Стаття 5. Водні об’єкти загальнодержавного і місцевого значення

До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об’єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Стаття 6. Власність на води (водні об’єкти)

Води (водні об’єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об’єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Стаття 7. Компетенція Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин

До відання Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин належить:
1) законодавче регулювання водних відносин та визначення основних напрямів державної політики в цій галузі;
2) розпорядження водним фондом України;
3) затвердження загальнодержавних, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
4) встановлення правового режиму використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у зонах надзвичайних екологічних ситуацій;
5) регулювання розподілу зборів за спеціальне водокористування;
6) визначення повноважень місцевих Рад і органів державної виконавчої влади щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
7) вирішення інших питань у галузі законодавчого регулювання водних відносин.

(Із змінами, внесеними згідно із
законами України від 21.09.2000 р. N 1990-III,
від 09.02.2006 р. N 3421-IV)

Стаття 8. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад у галузі регулювання водних відносин

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:
1) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2) розпорядження водними об’єктами місцевого значення;
3) погодження державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, участь у їх реалізації;
4) розробка, затвердження та реалізація місцевих програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
5) видача дозволів на спеціальне водокористування з водних об’єктів місцевого значення;
6) визначення у встановленому порядку нормативів і розмірів зборів за спеціальне водокористування з водних об’єктів місцевого значення;
7) погодження розміщення підприємств та інших об’єктів, діяльність яких пов’язана з використанням водних ресурсів і може негативно впливати на їх стан; 8) координація діяльності районних і міських (міст обласного підпорядкування) Рад у питаннях використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
9) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів;
10) прийняття у встановленому порядку рішень про віднесення водних об’єктів місцевого значення до об’єктів природно-заповідного фонду чи до відповідних категорій особливої охорони;
11) встановлення правил користування маломірними суднами на водних об’єктах;
12) встановлення в разі потреби більш суворих, ніж у цілому на території України, нормативів якості води у водних об’єктах місцевого значення;
13) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств, установ і організацій в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
14) організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення до цієї роботи підприємств, установ і організацій в порядку, передбаченому законодавством;
15) прийняття за погодженням з державними органами охорони здоров’я та охорони навколишнього природного середовища під час аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об’єкти, якщо це не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки водокористування;
16) організація інформування населення про стан водних об’єктів, його зміну та про проведення водоохоронних заходів;
17) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
18) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 21.09.2000 р. N 1990-III,
від 09.02.2006 р. N 3421-IV,
від 27.04.2007 р. N 997-V)

Стаття 9. Компетенція районних Рад у галузі регулювання водних відносин

До відання районних Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:
1) координація роботи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) Рад під час проведення ними міжтериторіальних водогосподарських і водоохоронних заходів та подання їм відповідної методичної допомоги;
2) погодження розміщення підприємств, будівель, споруд та інших об’єктів, діяльність яких пов’язана з використанням водних об’єктів місцевого значення і може завдати їм шкоди;
3) організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;
4) організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водойм;
5) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо оголошення водних об’єктів об’єктами природно-заповідного фонду до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних Рад;
6) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об’єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
7) встановлення правил загального водокористування в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; 8) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
9) організація інформування населення про стан водних об’єктів, про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров’я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;
10) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

Стаття 10. Компетенція сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:
1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
3) встановлення правил загального користування водними об’єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;
4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об’єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
5) організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;
6) організація інформування населення про стан водних об’єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров’я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;
7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

Стаття 11. Участь громадян та їх об’єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Громадяни та їх об’єднання, інші громадські формування у встановленому порядку мають право:
1) брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими державними органами питань, пов’язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
2) за погодженням з місцевими Радами та іншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об’єднань громадян;
3) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
4) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, пов’язаних з використанням вод, у порядку, що визначається законодавством;
5) здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
6) одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об’єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
7) подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод; 8) здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства.

Розділ II ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ І КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Глава 2. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ, МІЖДЕРЖАВНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ПРОГРАМИ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

(Назва глави із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 09.02.2006 р. N 3421-IV)

Стаття 12. Державні цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Державні цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються з метою здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії.
Державні цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів тощо.
Розробка та реалізація цих програм здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, позабюджетних фондів, добровільних внесків організацій і громадян, інших коштів.

(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 09.02.2006 р. N 3421-IV)

Глава 3. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 13. Органи, що здійснюють державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геології та використання надр, їх органи на місцях та інші державні органи відповідно до законодавства.

(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 09.02.2006 р. N 3421-IV)

Глава 4. КОМПЕТЕНЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У ГАЛУЗІ УПРАВЛІННЯ І КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ І ОХОРОНОЮ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯМ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 14. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

До відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:
1) реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2) розпорядження водними об’єктами загальнодержавного значення;
3) здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
4) визначення пріоритетів водокористування;
5) забезпечення розробки державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, затвердження регіональних програм;
6) визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності;
7) встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти; 8) встановлення нормативів збору за спеціальне водокористування і порядку його справляння;
9) виключено
10) прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про скиди стічних вод з накопичувачів у водні об’єкти, якщо вони призводять до перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у цих об’єктах;
11) організація і координація робіт, пов’язаних з попередженням та ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха, шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів;
12) прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства;
13) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів, які забезпечують водопостачання території більш як однієї області;
14) керівництво зовнішніми зв’язками України в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
15) вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 21.09.2000 р. N 1990-III,
від 23.12.2004 р. N 2288-IV,
від 09.02.2006 р. N 3421-IV)

(дію пункту 8 статті 14 зупинено на 2007 рік (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти) згідно із Законом України від 30.11.2006 р. N 398-V)

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно
із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

(дію пункту 8 статті 14 зупинено на 2008 рік (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти) згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Стаття 15. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

До відання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:
1) здійснення комплексного управління в галузі охорони водних ресурсів, проведення єдиної науково-технічної політики з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі;
2) здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
3) розробка та участь у реалізації державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
4) організація та здійснення державного моніторингу вод;
5) розробка і затвердження нормативів і правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів в межах своєї компетенції;
6) здійснення державної екологічної експертизи;
7) видача дозволів на спеціальне водокористування в разі використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення; 8) прийняття у встановленому порядку рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства;
9) розробка і запровадження у встановленому порядку організаційно-економічних заходів щодо забезпечення охорони і використання вод та відтворення водних ресурсів;
10) здійснення міжнародного співробітництва з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
11) вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

(Із доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 09.02.2006 р. N 3421-IV,
від 27.04.2007 р. N 997-V)

Стаття 16. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

До відання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:
1) державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду;
2) розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації;
3) розробка та участь у реалізації державних цільових, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
4) забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх міжбасейнового перерозподілу;
5) здійснення радіологічного і гідрохімічного моніторингу водних об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання;
6) проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об’єктів комплексного призначення;
7) здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними; 8) ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру;
9) погодження дозволів на спеціальне водокористування;
10) здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів прикордонних вод;
11) виконання заходів, пов’язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель;
12) здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем;
13) вирішення інших питань у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 09.02.2006 р. N 3421-IV)

Стаття 17. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геології та використання надр у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

До відання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геології та використання надр у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:
1) видача спеціальних дозволів на користування надрами для розробки родовищ підземних вод за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, охорони здоров’я та нагляду за охороною праці;
2) ведення державного обліку підземних вод та водного кадастру;
3) ведення державного моніторингу підземних вод;
4) погодження умов спеціального водокористування в разі використання підземних вод;
5) погодження дозволів на право виконання проектних та будівельних робіт, пов’язаних з видобуванням підземних вод;
6) виявлення недіючих свердловин і вжиття заходів щодо їх ліквідації або ремонту і подальшого використання;
7) здійснення державного геологічного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод; 8) вирішення інших питань у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 19.01.2006 р. N 3370-IV)

Глава 5. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ І ОХОРОНОЮ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯМ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 18. Завдання контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

Стаття 19. Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.
Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Стаття 20. Громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 21. Державний моніторинг вод

З метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється державний моніторинг вод.
Державний моніторинг вод є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища України і здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Екологічна експертиза

Для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, пов’язаних з використанням вод, здійснюється державна, громадська та інша екологічна експертиза у порядку, що визначається законодавством.

Стаття 23. Правовий захист та стимулювання працівників, які здійснюють охорону і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Працівникам спеціально уповноважених державних органів та громадським інспекторам, які здійснюють охорону і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, гарантується правовий захист їх честі, гідності, здоров’я та життя відповідно до законодавства України.
Стимулювання працівників спеціально уповноважених державних органів та громадських інспекторів у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Глава 6. ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК ВОД. ДЕРЖАВНИЙ ВОДНИЙ КАДАСТР

Стаття 24. Завдання державного обліку вод

Завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 25. Державний облік водокористування

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо.
Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою.
Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 26. Державний облік поверхневих вод

Державний облік поверхневих вод здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод згідно з програмою, що затверджується цим органом за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства.

Стаття 27. Державний облік підземних вод

Державний облік підземних вод здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр шляхом спостережень за кількісними і якісними характеристиками підземних вод за програмою, що затверджується цим Комітетом за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 28. Державний водний кадастр

Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів.
Державний водний кадастр ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Глава 7. ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 29. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають:
1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;
2) встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;
3) виключено
4) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;
5) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об’єктам у разі порушення вимог законодавства.

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 21.09.2000 р. N 1990-III)

Стаття 30. Збори за спеціальне водокористування

Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об’єктів та за скидання забруднюючих речовин.
Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.
Розмір збору за використання води водних об’єктів для потреб, не пов’язаних з вилученням води з водних об’єктів, визначається:
для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);
для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;
для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.
Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.
Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання.
За скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у водні об’єкти з систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об’єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якість води водних об’єктів в межах встановлених категорій.
Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

(Із змінами і доповненнями, внесеними
згідно із законами України
від 21.09.2000 р. N 1990-III,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 31. Виключена

(згідно із Законом України
від 21.09.2000 р. N 1990-III)

Стаття 32. Розподіл зборів за спеціальне водокористування

Збори за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення зараховуються до державного бюджету.
Частину другу виключено
Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 100 відсотків.
Збори за використання води з водних об’єктів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Порядок розподілу та використання зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та за понадлімітне використання води з них, а також коштів, відшкодованих за завдані водним об’єктам збитки, визначаються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Частину шосту виключено

(У редакції Закону України
від 21.09.2000 р. N 1990-III)

(Дію частин першої, другої та шостої статті 32 зупинено на 2001 рік в частині зарахування: 20 відсотків зборів за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення до бюджетів областей; 50 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III)

(дію частин першої, другої та шостої статті 32 зупинено на 2002 рік в частині зарахування: 20 відсотків зборів за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення до бюджетів областей; 50 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III)

(дію частин першої, другої та шостої статті 32 зупинено на 2003 рік в частині зарахування 20 відсотків зборів за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення до бюджетів областей; 50 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV)

(дію частин першої, другої та шостої статті 32 зупинено на 2004 рік в частині зарахування 20 відсотків зборів за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення до бюджетів областей; 50 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)

(дію частин першої, другої та шостої статті 32 зупинено на 2005 рік в частині зарахування 20 відсотків зборів за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення до бюджетів областей; 50 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Глава 8. СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Стаття 33. Завдання стандартизації і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюються з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом встановлення комплексу взаємопов’язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об’єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню.

Стаття 34. Стандартизація в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

До комплексу нормативних документів із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів входять документи, які містять:
основні положення;
терміни та поняття, класифікації;
методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод;
вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації та прогнозування кількісних і якісних показників стану вод;
вимоги щодо раціонального використання та охорони вод у галузевих стандартах та технічних умовах на процеси, продукцію і послуги;
метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;
інші нормативи із стандартизації в цій галузі.
Нормативні документи із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються та затверджуються в порядку, що встановлюється законодавством.

Стаття 35. Нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:
1) нормативи екологічної безпеки водокористування;
2) екологічний норматив якості води водних об’єктів;
3) нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;
4) галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти;
5) технологічні нормативи використання води.
Законодавством України можуть бути встановлені й інші нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 36. Нормативи екологічної безпеки водокористування

Для оцінки можливостей використання води з водних об’єктів для потреб населення та галузей економіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування, а саме:
гранично допустимі концентрації речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення;
гранично допустимі концентрації речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства;
допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення.
У разі необхідності для вод водних об’єктів, які використовуються для лікувальних, курортних, оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, можуть встановлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування.
Нормативи екологічної безпеки водокористування розробляються і затверджуються:
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я та Національною комісією з радіаційного захисту населення України - для водних об’єктів, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення;
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства - для водних об’єктів, вода яких використовується для потреб рибного господарства.
Нормативи екологічної безпеки водокористування вводяться в дію за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 37. Екологічний норматив якості води водних об’єктів

Для оцінки екологічного благополуччя водних об’єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлюється екологічний норматив якості води, який містить науково обгрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об’єктів визначається відповідними категоріями якості води.
Екологічний норматив та категорії якості води водних об’єктів розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Стаття 38. Нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин

Нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об’єктів.
Порядок розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти та тих, що подаються на очисні споруди

Для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлюються галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти та тих, що подаються на очисні споруди, тобто нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однієї і тієї ж сировини.
Галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти та тих, що подаються на очисні споруди, розробляються та затверджуються відповідними міністерствами і відомствами за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 21.09.2000 р. N 1990-III)

Стаття 40. Технологічні нормативи використання води

Для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки встановлюються технологічні нормативи використання води, а саме:
поточні технологічні нормативи використання води - для існуючого рівня технологій;
перспективні технологічні нормативи використання води - з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій.
Технологічні нормативи використання води розробляються та затверджуються відповідними міністерствами і відомствами за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 41. Регулювання скидання у водні об’єкти речовин, для яких не встановлено нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Скидання у водні об’єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання, забороняється.
Скидання таких речовин у виняткових випадках може бути дозволено спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства за умови, що протягом встановленого ними періоду ці нормативи будуть розроблені і затверджені.
Замовниками на розробку нормативів екологічної безпеки водокористування та нормативів гранично допустимого скидання цих речовин є водокористувачі, які здійснюють їх скидання.