Добавлено (Про шлюб та сім'ю) admin в 05-04-2008
Розділ IV ОПІКА І ПІКЛУВАННЯ

Глава 15 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 128. Завдання опіки і піклування
Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Опіка і піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки.
Стаття 129. Органи опіки і піклування
Опіка і піклування встановлюються державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад.
Безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню покладається на відповідні відділи і управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад: щодо осіб, які не досягли 18 років; щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства; щодо осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; щодо дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров’я.
У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети селищних і сільських Рад.
Органи опіки і піклування здійснюють свою діяльність відповідно до цього Кодексу і правил, що затверджуються у порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X,
від 21.08.87 р. N 4452-XI;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 130. Керівництво органами опіки і піклування та контроль за їх діяльністю
Керівництво органами опіки і піклування та контроль за їх діяльністю здійснюється обласними, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією та виконавчими комітетами вищестоящих Рад.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Глава 16 ВСТАНОВЛЕННЯ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ
Стаття 131. Особи, над якими встановлюється опіка
Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли п’ятнадцяти років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Стаття 132. Особи, над якими встановлюється піклування
Піклування встановлюється над неповнолітніми віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами. Піклування також може бути встановлено над особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 21.08.87 р. N 4452-XI)
Стаття 133. Місце встановлення опіки і піклування
Опіка і піклування встановлюються за місцем проживання особи, яка підлягає опіці чи піклуванню, або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Стаття 134. Обов’язок повідомляти про осіб, які потребують опіки чи піклування
Установи і особи, яким стане відомо про неповнолітніх, які залишились без опікування батьків, або неналежне виконання батьками (одним з них) обов’язків по вихованню чи про зловживання батьківськими правами та про громадян, які потребують опіки чи піклування, зобов’язані негайно повідомити про це органи опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, які підлягають опіці чи піклуванню.
(Із доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 28.01.91 р. N 660-XII;
у редакції Закону України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 135. Обов’язки органів опіки і піклування по тимчасовому забезпеченню неповнолітніх, які підлягають опіці чи піклуванню.
При одержанні відомостей про неповнолітніх, які лишилися без опікування батьків, органи опіки і піклування зобов’язані негайно провести обслідування і при встановленні факту відсутності опікування батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.
Стаття 136. Опіка над майном
Якщо у особи, над якою встановлена опіка чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем знаходження майна.
Опіка над майном може також встановлюватись в інших окремо передбачених законом випадках.
Стаття 137. Строк винесення рішення про встановлення опіки чи піклування
Рішення про встановлення опіки чи піклування повинно відбутися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки і піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.
Глава 17 ПРИЗНАЧЕННЯ ОПІКУНІВ І ПІКЛУВАЛЬНИКІВ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ
Стаття 138. Призначення опікуна чи піклувальника
Для безпосереднього здійснення опіки і піклування призначається опікун чи піклувальник, переважно з осіб, близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громадською організацією, або з числа інших осіб з урахуванням їх можливості виконувати опікунські обов’язки і стосунків між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка (піклування).
Опікун чи піклувальник призначається тільки з його згоди.
Над повнолітніми дієздатними особами, які не можуть за станом здоров’я самостійно захищати свої права і виконувати свої обов’язки, піклувальник може бути призначений тільки на прохання цих осіб.
(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 139. Опіка і піклування над особами, які перебувають на опікуванні державних закладів
Якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, і тими особами, що потребують опіки або піклування і влаштовані у відповідні лікувальні заклади або заклади органів соціального забезпечення, опікуни і піклувальники не призначені, виконання обов’язків опікунів і піклувальників покладається на ці заклади.
Призначити опікуна (піклувальника) можливо і після влаштування зазначених у цій статті осіб у відповідні державні заклади.
Стаття 140. Особи, які не можуть бути опікунами і піклувальниками
Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які: не досягли 18 років; визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці або піклуванню.
Стаття 141. Право опікунів і піклувальників вимагати повернення їм дітей від осіб, які незаконно удержують дітей
Опікуни і піклувальники вправі вимагати по суду повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що удержують дітей у себе без законних підстав.
Стаття 142. Піклування про підопічних
Опікуни і піклувальники зобов’язані піклуватися про осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов і про забезпечення їх доглядом і лікуванням.
Стаття 143. Права і обов’язки опікунів і піклувальників по вихованню неповнолітніх і захисту їх прав та інтересів
Опікуни і піклувальники над неповнолітніми мають право і зобов’язані виховувати підопічних, піклуватися про їх здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці, захищати їх права та інтереси.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Закону України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 144. Порядок укладення угод з участю опікунів або піклувальників
Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов’язків підопічних укладають угоди від імені і в інтересах підопічних, діючи як їх законні представники.
Піклувальники над неповнолітніми дають згоду на укладення тих угод, які за законом ці особи не вправі укладати самостійно.
Піклувальники над особами, обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, дають згоду на укладення цими особами угод і розпорядження майном відповідно до правил, встановлених статтею 15 Цивільного кодексу України.
Піклувальники над дієздатними особами подають цим особам допомогу при здійсненні ними своїх прав і виконанні обов’язків, а також охороняють їх від зловживань з боку третіх осіб.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 21.08.87 р. N 4452-XI)
Стаття 145. Угоди, для укладення яких потрібен дозвіл органів опіки і піклування
Опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових.
Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна, поділ або обмін жилої площі, видача письмових зобов’язань тощо.
Органи опіки і піклування вправі, якщо це необхідно для захисту інтересів підопічних, обмежити право одного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися вкладом, внесеним будь-ким на ім’я підопічного.
Стаття 146. Угоди, які не вправі укладати опікун і піклувальник
Опікун і піклувальник, їх дружини і близькі родичі не вправі укладати угоди з підопічними, а також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами.
Опікун і піклувальник не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою.
Стаття 147. Розпорядження доходами осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням
Суми, що належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги або аліментів, інших поточних надходжень або доходів від належного їм майна, переходять у розпорядження опікуна і витрачаються на утримання цих осіб.
Піклувальник вправі одержувати зазначені суми і витрачати їх на утримання осіб, які перебувають під піклуванням, якщо того вимагають інтереси цих осіб.
Заробітком, стипендією, винагородою, одержуваною внаслідок здійснення своїх авторських і винахідницьких прав, неповнолітні віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років розпоряджаються самостійно відповідно до правил Цивільного кодексу України.
Стаття 148. Управління майном осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням
Управління майном осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням, умови відчуження їх майна, зберігання належного їм майна, сум та інших цінностей, виконання інших дій, пов’язаних із збереженням майна і управлінням ним, а також порядок звіту опікунів і піклувальників по управлінню майном і збереженню його визначаються правилами про опіку і піклування (частина четверта статті 129 цього Кодексу).
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 27.02.85 р. N 8474-X)
Стаття 149. Безоплатність обов’язків по опіці і піклуванню
Обов’язки по опіці і піклуванню виконуються безоплатно.
Стаття 150. Оскарження дій опікунів і піклувальників
Дії опікунів і піклувальників можуть бути оскаржені кожною особою, у тому числі й підопічним, до органів опіки і піклування за місцем проживання підопічного.
Стаття 151. Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників
Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється органами опіки і піклування за місцем проживання підопічного.
Стаття 152. Відшкодування майнової шкоди, заподіяної опікуном чи піклувальником
Органи опіки і піклування зобов’язані, а після припинення опіки і піклування особа, яка перебувала під опікою чи піклуванням, вправі вимагати від опікуна або піклувальника відшкодування майнової шкоди, заподіяної їй несумлінним чи недбалим виконанням опікунських обов’язків.
Стаття 153. Оскарження рішень органів опіки і піклування
Рішення органів опіки і піклування про призначення або звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов’язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами чи опротестовані прокурором у встановленому законом порядку.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Глава 18 ЗВІЛЬНЕННЯ ОПІКУНІВ І ПІКЛУВАЛЬНИКІВ ВІД ЇХ ОБОВ’ЯЗКІВ. ПРИПИНЕННЯ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ
Стаття 154. Звільнення опікунів і піклувальників від виконання обов’язків на їх прохання
Опікуни і піклувальники можуть бути на їх прохання звільнені від виконання своїх обов’язків, якщо орган опіки і піклування за місцем проживання підопічного визнає, що це прохання викликане поважною причиною.
Стаття 155. Звільнення опікунів і піклувальників у разі неналежного виконання ними обов’язків і відповідальність їх за зловживання правами
Органи опіки і піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також за заявою будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов’язків, коли встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або неналежним чином виконує свої обов’язки.
При зловживанні правами і залишенні підопічних дітей без нагляду і піклування опікун або піклувальник притягається до передбаченої законом відповідальності.
Стаття 156. Припинення опіки
Опіка припиняється:
після досягнення неповнолітніми п’ятнадцяти років, за винятком випадків, коли вони будуть у встановленому порядку визнані недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства;
в разі повернення неповнолітніх, які не досягли п’ятнадцяти років, на виховання батькам;
в разі видужання або значного поліпшення здоров’я особи, яка була визнана недієздатною, і поновлення її судом у дієздатності;
внаслідок смерті підопічного.
З підстав, вказаних у цій статті, крім досягнення неповнолітнім п’ятнадцяти років, а також в разі смерті підопічного, опіка припиняється за рішенням органу опіки і піклування.
Стаття 157. Припинення піклування
Піклування припиняється:
після досягнення підопічним вісімнадцяти років;
при одруженні неповнолітньої особи;
в разі скасування судом обмеження в дієздатності осіб, які зловживали спиртними напоями або наркотичними засобами;
якщо відпала причина, що викликала встановлення піклування над особами, які за станом здоров’я не могли самостійно захищати свої права;
внаслідок смерті особи, яка перебувала під піклуванням.
В разі скасування судом обмеження в дієздатності осіб, які зловживали спиртними напоями або наркотичними засобами, а також коли відпали причини, що викликали встановлення піклування над особами, які за станом здоров’я не могли захищати свої права, піклування припиняється за рішенням органу опіки і піклування.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 21.08.87 р. N 4452-XI)
Розділ V АКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ
Глава 19 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 158. Реєстрація актів громадянського стану
Народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміна прізвища, імені, по батькові підлягають реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Про зроблений запис акта громадянського стану видається відповідне свідоцтво.
Актові записи, вчинені в органах реєстрації актів громадянського стану, до спростування їх по суду є безспірними доказами посвідчуваних ними актів.
(Із змінами, внесеними згідно із
законами України від 23.06.92 р. N 2488-XII,
від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Стаття 159. Реєстрація актів громадянського стану
Акти громадянського стану реєструються у відділах реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, у виконавчих органах сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, у консульських установах та дипломатичних представництвах України.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
законів України від 23.06.92 р. N 2488-XII,
від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Стаття 160. Компетенція органів реєстрації актів громадянського стану
Відділи реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання записів актів громадянського стану та у встановленому порядку зберігають актові книги.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять реєстрацію народження, смерті, одруження та встановлення батьківства.
Реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи і дипломатичні представництва України. Зазначені установи та представництва також приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення та анулювання записів актів громадянського стану.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Законом України від 23.06.93 р. N 2488-XII,
у редакції Закону України від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Стаття 161. Порядок виправлення помилок і внесення змін в записи актів громадянського стану
Виправлення помилок і внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.
При наявності спору між заінтересованими особами виправлення запису провадиться на підставі судового рішення.
Стаття 1611. Анулювання записів актів громадянського стану
Анулювання первинних записів актів громадянського стану провадиться органами реєстрації актів громадянського стану на підставі рішення суду.
У випадку, передбаченому частиною другою статті 441 цього Кодексу, анулювання запису про розірвання шлюбу провадиться органом реєстрації актів громадянського стану, в якому шлюб був розірваний.
Поновлені чи повторно складені записи актів громадянського стану в разі виявлення первинних записів можуть бути анульовані на підставі рішення суду або висновку відділу реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського чи Севастопольського міських управлінь юстиції за місцем знаходження поновленого чи повторно складеного запису.
(Доповнено статтею 1611 згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 23.06.92 р. N 2488-XII,
від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Стаття 162. Актові книги. Порядок реєстрації актів громадянського стану
Зразки книг реєстрації актів громадянського стану та свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану, а також Положення про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правила реєстрації актів громадянського стану, Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання записів актів громадянського стану, порядок і строки зберігання актових книг затверджуються Міністерством юстиції України.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
в редакції законів України від 23.06.92 р. N 2488-XII,
від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Глава 20 РЕЄСТРАЦІЯ НАРОДЖЕННЯ

Стаття 163. Місце і порядок реєстрації народження
Реєстрація народження провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них, а в разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини.
Стаття 164. Строк подачі заяви про реєстрацію народження
Заява про реєстрацію народження дитини повинна бути подана не пізніше трьох місяців з дня народження дитини, а при народженні мертвої дитини - не пізніше трьох діб.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 11.05.73 р. N 1677-VIII)
Стаття 165. Урочистість реєстрації народження
Реєстрація народження дитини за бажанням батьків провадиться в урочистій обстановці.
Стаття 166. Запис імені, по батькові і прізвища дитини
Ім’я, по батькові і прізвище дитини при реєстрації її народження і відомості про батьків записуються відповідно до правил, передбачених статтями 54, 55, 62, 63 цього Кодексу.
Стаття 167. Запис батька, який помер до народження дитини
Якщо дитина народилась після смерті особи, яка перебувала з матір’ю новонародженого в шлюбі, у актовий запис і свідоцтво про народження померлий може бути записаний батьком дитини при умові, коли з дня його смерті до народження дитини минуло не більше 10 місяців.
Стаття 168. Реєстрація народження дітей, які народились після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним
Реєстрація народження дитини, зачатої в шлюбі, але народженої після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, якщо з дня розірвання шлюбу чи визнання його недійсним до дня народження дитини минуло не більше 10 місяців, провадиться в тому ж порядку, що й реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі.
Глава 21 РЕЄСТРАЦІЯ СМЕРТІ
Стаття 169. Місце реєстрації смерті
Реєстрація смерті провадиться за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, а також реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, провадиться за місцем проживання заявника.
(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 170. Документи, необхідні для реєстрації смерті
Реєстрація смерті провадиться при наявності документів медичного закладу із зазначенням причин смерті.
У випадках, вказаних у частині другій статті 169 цього Кодексу, реєстрація смерті провадиться на підставі судового рішення.
Стаття 171. Заява про реєстрацію смерті
Реєстрація смерті провадиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-експлуатаційних організацій та інших осіб, а також за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть.
Стаття 172. Строк подачі заяви про реєстрацію смерті
Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки медичної установи або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше п’яти діб.
(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Глава 22 РЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ
Стаття 173. Подача заяви про реєстрацію шлюбу
Особи, які бажають зареєструвати шлюб, подають заяву до органу реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання однієї з осіб, які вступають у шлюб, або за місцем проживання їх батьків.
Стаття 174. Документи, необхідні для реєстрації шлюбу
Особи, які бажають зареєструвати шлюб, повинні пред’явити для посвідчення їх особи і віку паспорти або паспортні документи.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Стаття 175. Реєстрація шлюбу осіб, які раніше перебували в шлюбі
Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати новий шлюб тільки при пред’явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним).
Стаття 176. Ознайомлення осіб, які вступають у шлюб, з їх правами та обов’язками
Орган реєстрації актів громадянського стану, що прийняв заяву, зобов’язаний ознайомити тих, які вступають у шлюб, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, переконатися, що ці особи взаємно обізнані про стан здоров’я і сімейний стан, а також роз’яснити їм права і обов’язки як майбутнього подружжя і батьків і попередити про відповідальність за приховання перешкод до вступу в шлюб.
Стаття 177. Особиста присутність осіб, що укладають шлюб, при реєстрації шлюбу
Реєстрація шлюбу провадиться в органах реєстрації актів громадянського стану в присутності осіб, які укладають шлюб. Якщо ці особи не можуть прибути до органів реєстрації актів громадянського стану внаслідок тяжкої хвороби або з іншої поважної причини, реєстрація шлюбу може бути проведена вдома, в лікарні або в іншому місці в присутності осіб, що укладають шлюб.
Стаття 178. Запис у документах подружжя про реєстрацію шлюбу
У паспортах осіб, які уклали шлюб, або в паспортних документах робиться запис про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і часу реєстрації шлюбу.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Глава 23 РЕЄСТРАЦІЯ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ
Стаття 179. Місце реєстрації розірвання шлюбу
Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання подружжя або одного з них.
Стаття 180. Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду
Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться по пред’явленні подружжям або одним з них копії судового рішення, що набрало законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 181. Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя
Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя у випадках, передбачених статтею 41 цього Кодексу, провадиться на підставі їх заяви, в якій повинно бути зазначено про відсутність у подружжя неповнолітніх дітей.
У цих випадках оформлення розлучення і видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу провадиться після закінчення одного місяця з дня подачі подружжям заяви про розлучення.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 182. Реєстрація розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя
Реєстрація розірвання шлюбу з підстав, передбачених статтею 42 цього Кодексу, провадиться за заявою одного з подружжя на основі копії судового рішення про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним внаслідок душевної хвороби чи недоумства або копії вироку суду (виписки з вироку) про засудження його до позбавлення волі на строк не менше трьох років.
Відділ реєстрації актів громадянського стану повідомляє про подану заяву другого з подружжя, який перебуває у місцях позбавлення волі, або опікуна недієздатного і встановлює у повідомленні строк, у який слід сповістити, чи є спір про дітей, про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, або сплату аліментів одному з подружжя, який потребує матеріальної допомоги.
При одержанні повідомлення про відсутність спору або неодержанні відповіді в установлений строк відділ реєстрації актів громадянського стану реєструє розірвання шлюбу.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Стаття 183. Присвоєння одному з подружжя дошлюбного прізвища
Один з подружжя, який бажає, щоб йому було присвоєне дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органах реєстрації актів громадянського стану при реєстрації розірвання шлюбу. Про присвоєння одному з подружжя дошлюбного прізвища органи реєстрації актів громадянського стану провадять відповідний запис.
(У редакції Указу Президії Верховної
Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Стаття 184. Відмітка в документах про розірвання шлюбу
У паспортах або паспортних документах осіб, які припинили шлюбні відносини, робиться відмітка про розірвання шлюбу.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Глава 24 Виключена.
(згідно із Законом України
від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Глава 25 РЕЄСТРАЦІЯ ВСТАНОВЛЕННЯ БАТЬКІВСТВА
Стаття 188. Місце реєстрації встановлення батьківства
Реєстрація встановлення батьківства провадиться в органах реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання одного з батьків, або за місцем реєстрації народження дитини, або за місцем постановлення рішення суду про встановлення батьківства.
(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 189. Порядок реєстрації встановлення батьківства
Реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків або судового рішення, а в разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав чи неможливості встановити місце її проживання - за заявою батька.
Реєстрація встановлення батьківства щодо дітей, які досягли повноліття, допускається лише за їх згодою.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Стаття 190. Внесення відомостей про батька в актовий запис про народження дитини
На підставі акта про встановлення батьківства органи реєстрації актів громадянського стану вносять відомості про батька в актовий запис і видають нове свідоцтво про народження дитини.
Глава 26 РЕЄСТРАЦІЯ ПЕРЕМІНИ ПРІЗВИЩА, ІМЕНІ, ПО БАТЬКОВІ
Стаття 191. Місце і порядок реєстрації переміни прізвища, імені, по батькові
Реєстрація переміни прізвища, імені, по батькові громадян України проводиться відділом реєстрації актів громадянського стану за місцем їх постійного проживання.
Про проведену реєстрацію переміни прізвища, імені, по батькові повідомляється відділ реєстрації актів громадянського стану України, в якому знаходяться на зберіганні записи актів про народження, одруження та розірвання шлюбу, особою, що перемінила прізвище, ім’я, по батькові.
Стаття 192. Внесення змін у записи про народження дітей осіб, які перемінили прізвища, імена, по батькові
Прізвище неповнолітніх дітей змінюється у разі переміни прізвища обома батьками. Якщо прізвище перемінив один з батьків, питання про зміну прізвища його неповнолітніх дітей може бути вирішено за погодженням між батьками, а за відсутності згоди - органом опіки і піклування.
Під час реєстрації переміни імені батьком змінюється по батькові його неповнолітніх дітей. По батькові повнолітніх дітей змінюється лише у випадках, коли заяви про переміну по батькові подають до органів реєстрації актів громадянського стану самі повнолітні діти.
Стаття 193. Видача нових свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану у зв’язку з реєстрацією переміни прізвища, імені, по батькові
Якщо у зв’язку з реєстрацією переміни прізвища, імені, по батькові були внесені зміни у записи актів громадянського стану, органи реєстрації актів громадянського стану України, з урахуванням внесених змін, видають нові свідоцтва.
(Глава із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 11.05.73 р. N 1677-VIII,
від 01.09.80 р. N 783-X;
у редакції Закону України від 11.01.2000 р. N 1366-XIV)
Розділ VI ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ШЛЮБ ТА СІМ’Ю ДО ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН І ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНІВ ПРО ШЛЮБ ТА СІМ’Ю ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ ТА МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
(Розділ VI в редакції Указу Президії Верховної
Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
назва розділу із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 194. Права та обов’язки іноземних громадян і осіб без громадянства в шлюбних та сімейних відносинах
Іноземні громадяни користуються в Україні правами і несуть обов’язки в шлюбних та сімейних відносинах нарівні з громадянами України. Окремі винятки можуть бути встановлені законом України.
Особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, користуються в Україні правами і несуть обов’язки в шлюбних та сімейних відносинах нарівні з громадянами України.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 195. Укладення шлюбів громадян України з іноземними громадянами та іноземних громадян між собою в Україні
Шлюби громадян України з іноземними громадянами, а також шлюби іноземних громадян між собою укладаються в Україні за законодавством України.
Шлюби між іноземними громадянами, укладені в Україні у посольствах або консульствах іноземних держав, визнаються на умовах взаємності дійсними в Україні, якщо ці особи в момент одруження були громадянами держави, яка призначила посла або консула.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 196. Укладення шлюбів громадян України у консульських установах та дипломатичних представництвах України. Визнання шлюбів, укладених поза межами України
Шлюби між громадянами України, що проживають поза межами України, укладаються в консульських установах та дипломатичних представництвах України.
У тих випадках, коли шлюби між громадянами України і шлюби громадян України з іноземними громадянами укладені поза межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його укладення, ці шлюби визнаються дійсними в Україні, якщо до визнання нема перешкод, що випливають із статей 15 - 17 та 45 цього Кодексу.
Шлюби іноземних громадян, укладені поза межами України за законами відповідних держав, визнаються дійсними в Україні.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 197. Розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами і шлюбів іноземних громадян між собою в Україні. Визнання розлучень, здійснених поза межами України.
Розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою в Україні провадиться за законодавством України.
Розірвання шлюбів між громадянами України та іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один з подружжя проживав поза межами України.
Розірвання шлюбів між громадянами України, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали поза межами України.
Розірвання шлюбів між іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні.
Громадянин України, що проживає поза межами України, має право розірвати шлюб з одним з подружжя, який проживає поза межами України, незалежно від його громадянства в судах України. У тих випадках, коли за законодавством України допускається розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану, шлюб може бути розірваний в консульських установах та дипломатичних представництвах України.
Справи про розірвання шлюбу за заявами громадян України, які проживають поза межами України, можуть розглядатися в судах України за дорученням Верховного Суду України.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 198. Встановлення батьківства в Україні. Визнання батьківства, встановленого поза межами України
Встановлення батьківства в Україні незалежно від громадянства батьків і дитини та їх місця проживання провадиться за законодавством України.
У тих випадках, коли за законодавством України допускається встановлення батьківства в органах реєстрації актів громадянського стану, батьки дитини, що проживають поза межами України, з яких хоча б один є громадянином України, мають право звертатися з заявами про встановлення батьківства до консульських установ та дипломатичних представництв України.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 199. Усиновлення дітей, які є громадянами України і проживають поза межами України
Усиновлення дитини, яка є громадянином України і проживає поза межами України, провадиться в консульській установі України. Якщо усиновитель не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, необхідно одержати дозвіл Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
Визнається також дійсним усиновлення дитини, яка є громадянином України, проведене в органах держави, на території якої проживає дитина, при умові попереднього одержання дозволу на таке усиновлення від Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
(Із змінами, внесеними згідно із
законами України від 23.06.92 р. N 2488-XII,
від 30.01.96 р. N 11/96-ВР)
Стаття 1991. Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами на території України
Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами на території України провадиться відповідно до глави 14 цього Кодексу у випадках, коли були вичерпані всі можливості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання цих дітей в сім’ї громадян України та коли ці діти перебувають на обліку в Центрі по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України не менше одного року з дня взяття їх на облік. У разі коли іноземні громадяни перебувають у родинних стосунках з дітьми або у випадках захворювання дитини на хворобу, передбачену переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України, усиновлення провадиться без дотримання строків перебування на централізованому обліку дітей. Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами на території України дозволяється за умови одержання дозволу Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
Діти, які є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновителя їм будуть забезпечені всі права в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а також коли їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законами країни усиновителя.
За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними 18-річного віку.
(Доповнено статтею 1991 згідно із
Законом України від 30.01.96 р. N 11/96-ВР)
Стаття 1992. Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України
Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України, провадиться відповідно до глави 14 цього Кодексу в порядку, передбаченому для громадян України.
(Доповнено статтею 1992 згідно із
Законом від 30.01.96 р. N 11/96-ВР)
Стаття 1993. Усиновлення дітей, які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав
Усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків і які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав провадиться відповідно до законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
(Доповнено статтею 1993 згідно із
Законом від 30.01.96 р. N 11/96-ВР)
Стаття 1994. Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей
Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей, які є громадянами України і проживають на території України, мають іноземні громадяни країн, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт. Укладання договорів провадиться відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини та законодавства України.
(Доповнено статтею 1994 згідно із
Законом від 30.01.96 р. N 11/96-ВР)
Стаття 1995. Нагляд за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами
Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за дорученням Міністерства закордонних справ України відповідною консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до досягнення ними 18-річного віку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
(Доповнено статтею 1995 згідно із
Законом від 30.01.96 р. N 11/96-ВР)
Стаття 200. Встановлення опіки (піклування) над громадянами України, що проживають поза межами України, і над іноземними громадянами в Україні. Визнання опіки (піклування), встановленої поза межами України
Опіка (піклування) над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими в дієздатності громадянами України, що проживають поза межами України, а також над іноземними громадянами, які проживають в Україні, встановлюється за законодавством України.
Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, що проживають поза межами України, за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) чи проти її визнання нема заперечень консульської установи та дипломатичного представництва України.
Опіка (піклування), встановлена над іноземними громадянами поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 201. Реєстрація актів громадянського стану громадян України, що проживають поза межами України
Реєстрація актів громадянського стану громадян України, що проживають поза межами України, провадиться в консульських установах та дипломатичних представництвах України.
При реєстрації актів громадянського стану в консульських установах та дипломатичних представництвах України застосовується законодавство України, якщо заінтересовані особи є громадянами України. Якщо заінтересовані особи є громадянами різних держав або не встановлено, громадянами якої держави вони є, то за їх згодою застосовується законодавство однієї з держав, а в разі незгоди - за рішенням консула, який реєструє акт громадянського стану.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 202. Визнання документів, виданих органами іноземних держав на посвідчення актів громадянського стану
Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів громадянського стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні при наявності консульської легалізації.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 203. Застосування іноземних законів і міжнародних договорів
Застосування іноземних законів про шлюб та сім’ю або визнання основаних на цих законах актів громадянського стану не може мати місця, якщо таке застосування або визнання суперечило б основам державного устрою України.
Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство про шлюб та сім’ю України, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)

Про самые известные аферы читай на на onsmi.net