Добавлено (Про шлюб та сім'ю) admin в 05-04-2008
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Кодексу про шлюб та сім’ю України
Завданнями Кодексу про шлюб та сім’ю України є:
дальше зміцнення сім’ї;
побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі жінки і чоловіка, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поважання всіх членів сім’ї;
виховання дітей сім’єю з обов’язковим піклуванням батьків про їх здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і підготовку до праці;
всемірна охорона інтересів матері і дітей;
виховання почуття відповідальності перед сім’єю.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 2. Відносини, які регулюються Кодексом про шлюб та сім’ю України
Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і майнові відносини, які виникають в сім’ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім’ї, відносини, які виникають у зв’язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.
Стаття 3. Рівноправність жінки і чоловіка в сімейних відносинах
Відповідно до закріпленої Конституцією України рівності прав жінки і чоловіка в Україні вони мають у сімейних відносинах рівні особисті і майнові права.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 4. Рівноправність громадян у сімейних відносинах
Усі громадяни мають рівні права у сімейних відносинах.
Не допускається будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг при одруженні і в сімейних відносинах залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Стаття 5. Захист сім’ї державою. Охорона і заохочення материнства
Відповідно до Конституції України сім’я перебуває під захистом держави.
Держава виявляє піклування про сім’ю шляхом створення і розвитку широкої мережі родильних будинків, дитячих ясел і садків, шкіл-інтернатів та інших дитячих закладів, організації і вдосконалення служби побуту та громадського харчування, виплати допомоги в разі народження дитини, надання допомоги і пільг одиноким матерям і багатодітним сім’ям, а також інших видів допомоги сім’ї.
Материнство в Україні оточене всенародною пошаною і повагою, охороняється і заохочується державою. Охорона інтересів матері і дитини забезпечується спеціальними заходами по охороні праці і здоров’я жінок, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства та дитинства, включаючи надання жінкам відпусток по вагітності і родах із збереженням утримання та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 6. Правове регулювання шлюбних і сімейних відносин державою
Правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою.
Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян.
Це правило не стосується вчинених до утворення або відновлення державних органів реєстрації актів громадянського стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 61. Здійснення прав і виконання обов’язків, що виникають із шлюбних та сімейних відносин
Права, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, охороняються законом, за винятком тих випадків, коли ці права здійснюються в суперечності з їх призначенням.
Використання членами сім’ї своїх прав не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян.
При здійсненні прав і виконанні обов’язків громадяни повинні додержувати законів, поважати загальнолюдські принципи, всемірно сприяти зміцненню сім’ї.
(Доповнено статтею 61 згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 28.01.91 р. N 660-XII)
Стаття 62. Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин
Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами реєстрації актів громадянського стану.
Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, здійснюється також товариськими судами, трудовими колективами, профспілковими та іншими громадськими організаціями у випадках і в порядку, встановлюваних законодавством.
(Доповнено статтею 62 згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 28.01.91 р. N 660-XII)
Глава 2 ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ШЛЮБ ТА СІМ’Ю І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 7. Законодавство про шлюб та сім’ю
Законодавство про шлюб та сім’ю складається з цього Кодексу та інших законодавчих актів України, що приймаються відповідно до нього.
(У редакції Закону України
від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 8. Виключена.
(згідно із Законом України
від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Глава 3 ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ
Стаття 9. Позовна давність на вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин
На вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин, позовна давність не поширюється, за винятком випадків, коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством України.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 10. Застосування позовної давності
У випадках, передбачених статтею 9 цього Кодексу, позовна давність застосовується судом відповідно до цивільного законодавства, якщо інше не встановлено законом.
(У редакції Указу Президії Верховної
Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Стаття 11. Початок перебігу строку позовної давності
У тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
(У редакції Указу Президії Верховної
Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Розділ II ШЛЮБ
Глава 4 ПОРЯДОК І УМОВИ УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ

Стаття 12. Укладення шлюбу
Шлюб укладається в державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Укладення шлюбу провадиться урочисто. Органи реєстрації актів громадянського стану забезпечують урочисту обстановку реєстрації шлюбу при згоді на це осіб, які одружуються.
Стаття 13. Значення реєстрації шлюбу
Реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей.
Права і обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Час виникнення прав і обов’язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Стаття 14. Порядок укладення шлюбу
Укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган реєстрації актів громадянського стану.
В окремих випадках на прохання осіб, які одружуються, цей строк, при наявності до того причин, що заслуговують на увагу, може бути скорочений органом реєстрації актів громадянського стану.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 15. Умови укладення шлюбу
Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.
Стаття 16. Шлюбний вік
Шлюбний вік встановлюється у 18 років для чоловіків і в 17 років для жінок.
Державна адміністрація районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах Рад можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік.
(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X,
від 14.11.91 р. N 1813-XII;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 17. Перешкоди до укладення шлюбу
Не допускається укладення шлюбу:
між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі;
між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між усиновителями і усиновленими;
між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Стаття 18. Взаємна обізнаність осіб, які одружуються, про стан здоров’я

Особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здоров’я один одного.
Глава 5 ОСОБИСТІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
Стаття 19. Право вибору подружжям прізвища
При укладенні шлюбу подружжя за своїм бажанням обирає прізвище одного з подружжя як їх спільне прізвище, або кожен з подружжя зберігає своє дошлюбне прізвище, або може приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя.
З’єднання прізвищ не допускається, якщо дошлюбне прізвище хоча б одного з подружжя є подвійним.
Стаття 20. Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім’ї
Кожен з подружжя користується в сім’ї рівними правами і несе рівні обов’язки.
Питання виховання дітей та інші питання життя сім’ї вирішуються подружжям спільно.
Стаття 21. Право кожного з подружжя на вибір занять, професії і місця проживання
Кожен з подружжя вільний у виборі занять, професії і місця проживання.
Глава 6 МАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
Стаття 22. Спільна сумісна власність подружжя
Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Стаття 23. Укладення подружжям угод щодо спільного майна
Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.
При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов’язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Стаття 24. Роздільне майно подружжя
Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.
Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Стаття 25. Виникнення спільної сумісної власності подружжя на роздільне майно, що їм належало
Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Стаття 26. Речі професійних занять подружжя
Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.
У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Стаття 27. Право подружжя укладати між собою дозволені законом угоди
Подружжя може укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди. Проте угоди між ними, спрямовані на обмеження майнових прав жінки, чоловіка або дітей, недійсні і не обов’язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб.
Стаття 271. Право подружжя на укладення шлюбного контракту
Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім’ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов’язки подружжя.
Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.
Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України.
(Доповнено статтею 271 згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 28. Розмір часток кожного з подружжя при поділі спільного майна
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
(Із доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 28.01.91 р. N 660-XII)
Стаття 29. Поділ спільного майна подружжя
Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Стаття 30. Виключена.
(згідно із Законом України
від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 31. Звернення стягнення на майно подружжя
За зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернено лише на його роздільне майно і на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка належала б йому при поділі цього майна.
Стягнення може бути звернено на все майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли рішенням суду встановлено, що зобов’язання одного з подружжя було видано в інтересах усієї сім’ї і одержане за зобов’язанням використано на її потреби.
При відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбано на кошти, здобуті злочинним шляхом.
Правила статей 22, 24, 25, 26 застосовуються у тому разі, якщо шлюбним контрактом не встановлено інші положення.
(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 32. Обов’язки подружжя по взаємному утриманню
Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. В разі відмови в такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а також дружина в період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (у разі, коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною, - на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) мають право по суду одержувати утримання (аліменти) від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надати. Це право зберігається і після розірвання шлюбу.
Один з розведеного подружжя, який потребує матеріальної допомоги, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу. Якщо подружжя перебувало довгий час у шлюбних відносинах, суд вправі стягнути аліменти на користь одного з розведеного подружжя і в тому разі, коли він досяг пенсійного віку не пізніше п’яти років з моменту розірвання шлюбу.
(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 30.01.84 р. N 6486-X,
від 28.01.91 р. N 660-XII;
Законом України від 23.06.92 р. N 2488-XII)
Стаття 33. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя
Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частковому відношенні до заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного становища обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей. При цьому можливість одержання утримання від дітей для одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, не звільняє другого з подружжя від сплати аліментів.
В разі зміни матеріального чи сімейного становища одного з них кожний з подружжя вправі звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 30.01.96 р. N 11/96-ВР)
Стаття 34. Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя
Аліменти одному з подружжя присуджуються з моменту пред’явлення позову.
Стаття 35. Звільнення від обов’язку по утриманню другого з подружжя або обмеження цього обов’язку строком
Суд може звільнити одного з подружжя від обов’язку утримувати другого, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, або обмежити цей обов’язок строком у випадках:
нетривалого перебування подружжя в шлюбних відносинах;
негідної поведінки у шлюбних відносинах того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги;
якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги стала наслідком зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи вчинення ним злочину.
Правила цієї статті застосовуються також при розгляді справ про взаємне утримання подружжя після розірвання шлюбу.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 21.08.87 р. N 4452-XI)
Стаття 36. Припинення права одного з подружжя на утримання
Право одного з подружжя на утримання припиняється в разі поновлення його працездатності або якщо він уже не потребує матеріальної допомоги, а також у випадку укладення ним нового шлюбу.
Глава 7 ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
Стаття 37. Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя
Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя.
Стаття 38. Припинення шлюбу шляхом розлучення
За життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох.
Чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини.
Стаття 39. Порядок розірвання шлюбу
Розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, а у випадках, передбачених статтями 41 і 42 цього Кодексу, - органами реєстрації актів громадянського стану.
Стаття 40. Розірвання шлюбу в судовому порядку
При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з’ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов’язаний вжити заходів до їх примирення.
Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що дальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими.
При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд вживає в необхідних випадках заходів до захисту інтересів неповнолітніх дітей і одного з подружжя, який є непрацездатним.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 28.01.91 р. N 660-XII)
Стаття 41. Розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану при взаємній згоді подружжя
При взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу провадиться в органах реєстрації актів громадянського стану.
Якщо між подружжям, що розлучається, виник спір про майно, яке є їх спільною сумісною власністю, або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним, розірвання шлюбу може бути здійснене в суді за заявою подружжя або одного з них.
Стаття 42. Розірвання шлюбу з особами безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства або засудженими до позбавлення волі
В органах реєстрації актів громадянського стану провадиться також розірвання шлюбу з особами:
визнаними у встановленому законом порядку безвісно відсутніми;
визнаними у встановленому законом порядку недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства;
засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.
Якщо той з подружжя, що знаходиться в ув’язненні, або опікун того з подружжя, який є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться через суд.
Стаття 43. Право кожного з подружжя на прізвище після розірвання шлюбу
Один з подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем, або на його вимогу при реєстрації розірвання шлюбу органами реєстрації актів громадянського стану йому присвоюється дошлюбне прізвище.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Стаття 44. Час припинення шлюбу в разі розлучення
Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Стаття 441. Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з подружжя, оголошеного померлим або визнаного безвісно відсутнім
У разі з’явлення одного з подружжя, оголошеного у встановленому законом порядку померлим, і скасування відповідного рішення суду шлюб вважається поновленим, якщо другий з подружжя не вступив у новий шлюб.
Якщо один з подружжя був визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім і з цієї підстави шлюб з ним був розірваний, то в разі його з’явлення і скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом реєстрації актів громадянського стану за спільною заявою подружжя. Шлюб не може бути поновлений, якщо другий з подружжя особи, визнаної безвісно відсутньою, вступив у новий шлюб.
(Доповнено статтею 441 згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.09.80 р. N 783-X)
Глава 8 НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ
Стаття 45. Підстави і порядок визнання шлюбу недійсним
Шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім’ю (фіктивний шлюб).
Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.
Стаття 46. Випадки, коли шлюб не може бути визнаний недійсним
Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону були перешкодою до його укладення. Шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.
Шлюб, укладений до досягнення хоча б одним з подружжя шлюбного віку, також не може бути визнаний недійсним з цієї причини у разі вагітності дружини або народження дитини.
Стаття 47. Особи, які мають право пред’являти позов про визнання шлюбу недійсним
Позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред’явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.
Пред’являти позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку вправі самі неповнолітні, їх батьки, органи опіки і піклування та прокурор.
Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою, визнаною недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства, може бути пред’явлений особами, зазначеними в частині першій цієї статті, а також опікуном недієздатного та органами опіки і піклування.
Стаття 48. Час, з якого шлюб вважається недійсним
Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.
Стаття 49. Наслідки визнання шлюбу недійсним
Визнання шлюбу недійсним тягне за собою припинення всіх прав і обов’язків, що виникли раніше і передбачені законом для осіб, які перебувають у шлюбі. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються правила Цивільного кодексу України.
За особою, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на майно, нажите за час недійсного шлюбу, відповідно до правил, встановлених статтями 22 - 28 цього Кодексу.
Особа, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу, в разі, якщо вона потребує матеріальної допомоги, має право на одержання утримання, але при умові, що непрацездатність її виникла за час шлюбу, визнаного недійсним.
На прохання особи, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може залишити їй прізвище, одержане при вступі у шлюб, що його визнано недійсним.
Стаття 50. Права дітей, які народились в недійсному шлюбі
Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті ж права і обов’язки, що й діти, народжені в дійсному шлюбі.

Мод для Medieval II: Total War - Князь Святослав. Скачать финальную версию.